Р-Р-Р-Різдво

Якось завжди бракувало цього святкового духу. То батько перебере, і з його богохульного язика починає злітати… о, невже те, що на думці!? То з мамою посварюся. А цього року друг заявив, що не любить кутю, бо вона… Ні, все ж не буду цього казати, одним словом, несмачна. Бо занадто солодка.

Тож із самого ранку я зіщулилася – і пішло-поїхало! Шапки-сварки-магнітні бурі. Посварилася з мамою. Не люблю цього. Це трапляється вкрай рідко, але завжди дуже гірко. І хто би з нас не був винен, я завжди вибачаюся перша. Не люблю вибачатися. Але я цього не боюся. Я це вмію і я це роблю.

– Алло, доня? Усі ці шапки – це дрібниці, і сварки, певно, через магнітні бурі. Бачиш, погода яка. Вибач…

Здається, я вперше зрозуміла сенс Різдва. Що ж, іду готувати кутю. І не передам їй меду.