категорії: блоґ-запис

Мовне питання вустами дитини

У мого брата дві доньки, 3,5 роки. Братова родина (у т. ч. його сестра, тобто я, і наші мама й тато) україномовна. Родина братової дружини російськомовна. Брат двомовний. Малі опановують російську, українську і вільно володіють зрозумілою лише їм обом шифромовою, що в такому віці часто трапляється серед двійнят.

У вільний від роботи час моя мама, а для малих відповідно бабця, приїжджає їх побавити. І тоді вони стають переважно україномовними, хоча все-таки багатьох концептуальних слів ще не знають. Як от: збирається вже їхня бабця їхати, і малі – в плач: «Не їдь! Хто з нами буде гратися?» – «Батько». Дві пари округлених від подиву очей: «БАТЬКО!? А хто це?» Брат, зачувши у дверях цю розмову, від сміху ледь не падає через поріг.